| Гетто |
[листопад. 26-е, 2009|08:44 am] |
- Нам потрібно викрасти Опру!
- На кой?!?
- Влада над Опрою - це влада над жінками!
- Стій-но! я допер! Влада над жінками - це ж влада на тьолкамі!!!!)) |
|
|
| (без теми) |
[жовтень. 28-е, 2009|05:23 pm] |
У мене хворий мозок..
вже скільки часу пройшло, але як бачу великий букет хочеться назвати його "букетом незабудок - 21"!!! |
|
|
| Вірменія |
[серпень. 6-е, 2009|10:59 pm] |
Нарешті, після більше року роботи з такими екзотичними ринками як Молдова, Грузія і Вірменія, мені випала можливість відвідати хоч одну з країн. І цєю країною стала маленька, але дуже горда Вірменія. :)
Це була робоча поїздка. Але в той же час вона не була позбавлена і приємних моментів. Для початку, основне дійство проходило на узбережжі озера Севан, що розташоване на висоті 1900 метрів на рівнем моря (власне морем місцеві жителі його і називають. Дальнього берегу зовсім не видно.. Тож розмови про Вірменький військово-морський флот не такйи вже жарт ;) ). Готель, в якому ми жили мав площу не дурного Турецько-Єгипетського готельного комплексу. Був там і свій басейн з горками, і пляжи, і спортивні майданчики.А той факт, що ми приїхали майже на день раніше усіх інших учасників зустрічі давав нам можливість з усім цим познайомитись)) Хоча за великим рахунком тільки я це і зробив, бо колеги віддали перевагу довгому відсипанню.
Гірське сонце, тепла вода в басейні і добряче освіжаюча в озері, біганина по газончику і тупо валяння... що ще треба офісному планктону, що вперше виліз позасмагати, для того щоб мати вже на наступний ранок ідельно рівну, ЧЕРВОНУ, засмагу?))))
єдине чим не тішив цей готель, так це різноманітністю кухні. Навіть зміна основного блюда не міняла відчуття, що щось таке вже було. І саме цим вирізнялась наша друга частина подорожі - Єреван.
З самого початку в Єревані нас завезли пообідати в заклад, де страшенно потішили спершу закусками, а вже потім і основною стравою. Нам запропонували самим приготувати собі м"ясо. Кожному видали по гранітному камінчику (30х20см)на якому лежав сирий шмат яловичини (звісно вже замаринований). Кожен шмат мав в собі грам 400 ваги, які треба було досить оперативно нарізати, розкладати по камінню і слідкувати щоб воно не підгорало. Смакота просто нереальна!!! Враження просто зашкалювали у всіх.. Навіть моя колега, що вже пів року не їла м"яса, поступилась своїми принципами заради цієї краси!
Далі ми мали трохи вільного часу, який провели біля басейну в готелі, намагаючись трохи попуститись після обіду, і розуміючи, що на цьоу наші шлунки не лишать у спокої. Так воно і було... ввечері на нас чекав ресторан з просто неймовірним видом на Єреванську філармонію і все місто. І знову ж таки кількість їжі, що перевищує усі можливості поглинання її колективом.... взагалі всю подорож за стіл сідалось із думкою: "я ж не хочу їсти! чого ми починаєм так рано", після чого в себе впихувалась кількість їжі співрозмірна з моїм денним споживанням у Києві.
уууух! якщо ви думаєте,що я вже відійшов від цього, то дуже помиляєтесь! З трудом собі уявляю, що зможу найближчим часом їсти щось окрім фруктів. Але це було дуже гарно!
Красива країна, приємні люди, приємні спогади.... |
|
|
| (без теми) |
[червень. 21-е, 2009|03:04 pm] |
| [ | Зараз грає |
| | S-tone inc - Queen of the night | ] |
Босса, в спекотний день, коли ти весь такий м"який після минулої ночі, якось так, мимоволі, створює враження перебування на бразисльському узбережжі.
так приємно..!!))) |
|
|
| (без теми) |
[червень. 19-е, 2009|12:56 pm] |
|
от як можна було вийти в п"ятницю з дому без гаманця?!?!?! |
|
|
| Перша стара фотографія — єдина недатована (С) Тарас Прохасько |
[червень. 19-е, 2009|10:57 am] |
1. Невисокий мур складений з пласких кам'яних плит неправильної форми. Крім того, плити дуже відрізняються розмірами
— є тонкі і маленькі, як долоня з підігнутими пальцями, а трапляються такі довгі, що на них можна вигідно лежати. Вони ж — найгрубші, але саме серед цих нема жодної відколеної рівно по всій довжині. Однак переважають все ж таки середні. Якби тримати таку плиту перед собою, впершись підборіддям в один край, то другий ледве сягав би пояса. Мур має дивну особливість: хоч виглядає дуже цілісно і здається, що ніколи не закінчується
— саме так мали би виглядати всі позначені межі — незамащені шпари між поскладаним лежачи камінням викликають бажання або поперемінювати плити місцями, або робити з кожним окремо ще щось інше.
2. Важливо, що всі камені цілком чисті. На цілому мурі не росте жодного моху, жодного малесенького деревця чи бодай стебла. Якщо навіть якесь листя і попадало на нього з кількох буків (мур достатньо широкий, а листя вже жовтіє і де-не-де обривається сухим вітром, як то буває в кінці серпня — це зрозуміло навіть з чорно-білої фотографії), то його хтось ретельно позмітав з нагрітого пообіднім сонцем каміння.
Між деревами за муром — теж кам'яна кубічна будівля. Камені бездоганно відшліфовані, здається, що весь будинок — моноліт без жодного вікна. Рельєф на фронтоні імітує чотири шуфляди, тож куб виглядає як величезна комода. Будинок зроблено так, ніби верхня шуфляда трохи висунена. На порівняно малій металічній емальованій таблиці простим грубим і низьким шрифтом написано Yuniperus . |
|
|
| (без теми) |
[червень. 19-е, 2009|12:23 am] |
мультик про барашка і КроЛеня, від Піксару, це дуууже вчасно!)
от же хвілософи страні!) |
|
|
| Наша пісня гарна, нова.. |
[червень. 18-е, 2009|11:13 pm] |
| [ | Зараз грає |
| | Надто сонна - замикаюсь | ] |
Як і раніше сиджу вдома і набухіваюсь вином...
хіба різниця, в вині.. десь рік тому Андреа подарувала мені плящицю французського вина 2006 року розливу, на розпиття якої бажаючих протягом року так і не з"явилось..
отож, саладка, вино і мультики - ото і все що я наразі маю..
а ще, завтра буде акурат рік як я працюю в Лео Бернетті. ото таке.. |
|
|
| (без теми) |
[червень. 2-е, 2009|10:08 pm] |
закохуватись корисно! навіть необхідно! ...і вже за це дякую!
але фак!! як то розриває мозок, коли об"єкт твоєї пристрасті тебе починає ігнорувати..!!
є ж банальне "ні", яке ніхто не відміняв.. НАХЄРА?!?! |
|
|
| Поїздочка |
[травень. 5-е, 2009|01:42 pm] |
Певно вперше, за декілька років, я справді класно провів вихідні. Звісно, вистачало приємних варіантів, але ось так, щоб кудись поїхати, щось побачити і вдосталь цим насоложитись - дууууже давно.
Концепт досить простий - дві машини, вісім людей, їдемо куди очі бачать. Звісно, очі бачили те, про що подумалось трохи заздалегідь, але і приємні зміни у планах теж були.
Першою нашою метою був Кам"янець-Подільський. По дорозі ми ще заскочили в Хмельницький перекусити і замок Меджибожі. Доречі, дуже прикольний замок! На відміну інших побачених в цій подорожі замків, тут справді можна було полазити по мурах, піднятись на гору і насолодитись пейзжаем і приємним вітром. В Кам"янці ми провели вечір (звісно замок, гуляння, пиття)і ніч, після чого вирушили далі на захід.
Подальша подорож пролягала через Хотин (де дощило, було холодно, і в замку не цікаво) до Чернівців. Там ми прогулялись містом (я нажаль не побачив місцевий університет, втім познайомився з "найбільш єврейським районом міста" за визначенням Алекса), пообідали і вирушили в Карпати.
Ночувати ми спинились у Поляниці (що поруч з Буковелем). Нам здали за малі кошти (менші ніж в Кам"янці) цілий двоповерховий будиночок, в чудовому стані, з 5 кімнатами, камином і баром внизу. Це було просто неймовірно приємно!
На ранок погода знову покращилась і ми вирушили до Мукачевого, через Рахів і Хуст(і ще один замок, правда зоачно - ми до нього трохи не дійшли) неймовірно гарною карпатською дорогою. Ця дорога може і не була еталоном транспортних комунікацій, втім своєю красою легко перекривала будь-які незручності серпантину і вибоїн. В Мукачевому ми в трохи поргулялись містом і, звісно, заскочили до замку, де наткунились на Ска з Машкою.
Кілька годин подорожі і ми опинились у Львові. Львів... ну ви загалом розумієте.. :)
Зранку кава і пляцки у Вірменці і виїзд до Києва. Але щоб цікавіше через Луцьк (ще раз замок) і Рівне.
І ввечері понеділка ми втомлені але до біса задоволені були у Києві.
Дуууже дякую водіям за витривалість, і всій компанії (Міша, Марічка, Маша, ДПетров, Ася, Хаппа і Зорік) за цю поїздку!! сподіваюсь, придумаєм щось ще!) |
|
|
| Питання і відповіді |
[квітень. 9-е, 2009|07:43 pm] |
Якось я підрядився відповісти на 4 питання, а ніяк цього не робив. Вибач, Аннушко! Зараз спробую виправити цей недолік.
Питання були такі:
1. у скільки років у тебе повипадали всі молочні зуби? =))
2. яка твоя мрія (чи кілька)? (можна всякі і фантастичні, вони навіть цікавіші ніж реальні)
3. чому ти так лю зелений колір?
4. в яку країну ти хотів би виїхати жити на пмж. (якщо все-таки раптом не хочеш їхати з цієї країни, то тоді в якій би ти жив, якби україна)?
А от і відповіді:
1. Чесно кажучи, гадки не маю. Пам"ятаю те як я втрачав частину з них, але коли то скінчилось...)
2. Маю мрію забити слемданк. З моїм зростом і моєю динамікою, мене має дуже щось вжалити щоб я вистрибнув і забив згори на 305см... Маю мрію знайти справді свою справу - "сродну працю", якщо за категорія Григорія Сковороди.
3. Якось помаленьку так склалось. Ніколи не шукав собі улюбленого кольору. Ще на першому курсі у мене була проблема знайти щось зелене для диско в Могилянці на честь дня св. Патрика. Зараз же відсотків 60-70 всього гардеробу зелене. Не знаю в чому справа - асоціація зі свіжістю, екологія, близкість з прізвищем і ніком... десь між ними мабуть правда))
4. З України нікуди особливо їхати не хочеться. Як не Україна... може Чехія, може Португалія, чи Бразилія.. але останні бо тепло і яскраво, а не через якісь емоції) |
|
|
| Repo! the Genetic Opera |
[лютий. 16-е, 2009|12:19 pm] |
Завдяки чудо друзям Рижомуу і Грузіну, я починаю любити мьюзікли!)
Перший камінь було закладено переглядом на Хеллоуін "The Rocky Horror Picture Show" (1975) - просто фантастичного мюзіклу, що, хай і старенький (ви тільки зверніть увагу на дату), тоді зніс дах і просто розважив на 5+!)
Вчора ж, вище зазначена парочка, допомогла подивитись новий чудо-мьюзікл - "Repo! the Genetic Opera".
Оце я вам скажу КІНО!))) Тут було все чого тільки не побажаєш - кравіщща, расчлєньонка, сіські, трохи сексу, цікавенький сюжет, яскрава гра акторів, і кольорів, і звісно музика! Скажу одразу, - не всі зможуть це дивитись. Але ті хто цього не бачили втратили дуууууже багато!!!!
|
|
|
| Хронологічно (С) Тарас Прохасько |
[лютий. 12-е, 2009|11:46 am] |
3. Анна, через яку Себастян залишився у Ялівці, спочатку називалася Стефанією. Справжньою Анною була її мама — жінка Франциска. Вона лікувалася від страху висоти, бо була альпіністкою. Приїхала на курорт разом зі своїм приятелем — спелеологом. Вони робили одне і те ж найкраще у світі. Лиш вона лізла догори, а він — вниз, але обом найбільше бракувало простору. Коли Анна завагітніла від Франциска, то вирішила народити дитину тут, у Ялівці. А коли народилася Стефанія, то Анна вже нікуди не хотіла вертатися.
Вона загинула на дуелі, на яку була викликана своїм чоловіком. Франциск відразу переінакшив Стефанію на Анну. Він сам виховував доньку аж до того дня, коли запросив до їхнього дому Себастяна, який вертався з Африки на Боржаву. Тоді Франциск побачив, що відтепер вона буде або слухатися іншого чоловіка, або не зважатиме ні на кого. |
|
|
| (без теми) |
[лютий. 12-е, 2009|12:55 am] |
|
Липовий Бехер - дієвий і приємний варіянт, щоб підсолодити гіркоту самотності. |
|
|
| BAD trip - is great Trip! |
[лютий. 9-е, 2009|06:10 pm] |
| [ | Настрій |
| |  happy | ] |
| [ | Зараз грає |
| | Nujabes - Feather | ] |
Сьогодні зранку я повернувся з Драгобрату, де провів ці вихідні.
я тут не буду писати власне про катання і погоду, а розкажу лише про один епізод цієї поїздки.
В неділю я піднявся на врехівку г.Стіг, щоб спуститись красивим схилом і прокатитись між ялинками. Цього разу я вибрався на гору сам і більше того не знайшов нікого на самій горі. Коли я перевів дихання після підйому, ще раз окинув оком панораму - навколо були лиш гори сніг, сонце і неймовірно синє небо. Ось тоді на мене нахлинуло таке захоплення тим що відбувається, тим як під це лягає моя музичка... Це було просто неймовірне відчуття свободи, рівного якому у мене вже дууууже давно не було (якщо і траплялось взагалі). Повний розслабон мізків. Ніхто, ніщо і ніяк не стримувало мене. Я просто стояв на самій верхівці гори і танцював собі під музичку. Тільки я, небо, сонце і моя тінь на снігу. |
|
|
| Шістдесят вісім випадкових перших речень. (С) Тарас Прохасько |
[січень. 22-е, 2009|12:55 am] |
.....
5. Колись Франц казав Себастянові, що на світі є речі набагато важливіші від того, що називається долею. Франц мав на увазі передовсім місце. Є місце - є історія (якщо ж існує історія, значить, мусить бути відповідне місце). Знайти місце - започаткувати історію. Придумати місце - знайти сюжет. А сюжети, зрештою, теж важливіші, ніж долі. Є місця, в яких неможливо вже нічого розказати, а іноді, варто зговорити самими назвами у правильній послідовності, щоб назавжди оволодіти найцікавішою історією, яка триматиме сильніше, ніж біографія. Топоніміка здатна запровадити у блуд, але нею можна цілком обійтися.
6. І з Себастяном сталося щось подібне. Він знайшов собі Ялівець, вигаданий Францом. Його захопила лінГвістика. Топоніміка захопила його, а не просто він захопився її нуртами.
Плеска, Опреса, Темпа, Апеска, Підпула, Себастян. Шеса, Шешул, Менчул, Білин, Думень, Петрос, Себастян.
Коли ще не існувало ніяких гір, назви були вже приготовлені. Так само, як і з його жінками - їх ще не було на світі, коли його кров почала мішатися з тою, яка мала стати їхньою.
Відтоді йому йшлося лише про те, щоб триматися цієї обмеженої топоніміки і цієї скороченої генетики. |
|
|
| Шістдесят вісім випадкових перших речень. (С) Тарас Прохасько |
[січень. 19-е, 2009|05:46 pm] |
1. Восени 1951 року було би не дивно рушити на захід - тоді навіть схід почав повільно переміщатись у тому керунку. Однак Себастян з Анною у листопаді п"ятдесят першого пішли з Мокрої на схід, якого все ж тоді було більше. Точніше - на східний південь або ж південно-східною.
2. Ця подорож відкладалась стільки років не через війну - війна надто мало могла змінити у їхньому житті. Себастян сам наважився порушити традицію сім"ї, за якою дітям показувалося місця, пов"язані з родинною іторією у п"ятнадцятирічному віці. Бо тоді, коли Анні було п"ятнадцять, Себастян усвідомив, що все повторюється і Анна стала для нього єдиною можливою жінкою на цілий світ. Що він не тільки може бути лишень біля неї, але і не може вже бути без неї. Тим часом у Ялівці - тому родинному місці, куди слід було повезти Анну - на неї чекали Непрості. І Себастян знав, що вони дуже легко переконають доньку залишитися з ними.
Зрештою те, що Анна теж стане непростою, було передбачено ними ще тоді, коли та народжувалася. |
|
|
| (без теми) |
[січень. 19-е, 2009|01:46 am] |
Який же цікавий сьогодні вийшов вечір!
Насолодившись щастям шопінгу і турпоходом Борщагівкою (за варіянтами маршруту звератись до Михася), я із величезним задоволенням влився в колектив друзів, де пилось, сміялось, стібалось, і гралось (в шахи, не подумайте чого) із величезним задоволенням! :)
як результат маю сноубордичну куртку (думаю більшість зрозуміє якого кольору), нову туалетну воду (яку збирався купити вже роки зо два), п"яну голову і усвідомлення того, що я надто заглибився в офісну реальність і не здатний, наразі, щось докорінно міняти... що просто "П.І.Здець" як засмучує (.. кромсає мозок, чіпляє... ну і все таке..)!
а ще, я планую почати частіше тут писати.
але не тому, що буду більше писати про себе - хоч і таке, як наслідок, цілком імовірно - а тому що буду викладати уривки з Прохаська "НепрОсті". Бо хочеться нести цю красу в маси. тобто людям. Тобто Вам. |
|
|
| (без теми) |
[січень. 11-е, 2009|11:56 pm] |
|
Перегляд "Пес примара" Джармуша наштовхнула на два бажання: зробити собі такі ж косички, як у головного героя, і почитати літературу про Японію. Мо хтось може допомогти з реалізацією?) |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
grins